Той четвер, 24 лютого 2022 року, старшому інженеру відділу управління закупівель департаменту системи управління Дирекції з якості ДП «НАЕК «Енергоатом» Володимиру Павленку запам’ятався бомбардуванням на світанку і липким відчуттям страху. Страшно було не за себе, а за своїх дівчаток – дружину та доньку. Добре знайомий з історією України, якою давно цікавився, наш герой «чудово розумів, ЩО таке росіяни і які у них методи ведення війни, особливо проти українців». Тому миттєво вирішив вивезти родину з Києва на дачу, а вже там спокійно проаналізувати ситуацію і визначити подальші дії.

Вже за місяць прийшло рішення йти у військкомат. Сім’я цей крок прийняла важко, були сльози, але зрештою Володимира «відпустили».

У військкомат прийшов добровольцем, залишив свої контактні дані та повернувся додому чекати дзвінка. Зателефонували лише за місяць. І знову військкомат, знову запис даних, але вже в інший список – офіцерський. Адже серед його документів було й посвідчення офіцера запасу за спеціальністю «військовий зв’язок», яке наш енергоатомівець отримав ще у 2003-му, коли закінчив військову кафедру в київському «Політеху». Зараз, під час війни з росіянами, у військкоматі на людину із такою спеціальністю були свої плани.

Такий розвиток подій Володимира дещо спантеличив, адже за два десятка років багато чого змінилося. «Я був певен, – каже він, – що з’явилися такі засоби зв’язку, про які я навіть нічого не чув, не те що не користувався. Проте і за відсутності «свіжих» знань та навичок сучасного військового зв’язку за кілька місяців після початку війни я опинився в окремому стрілецькому батальйоні, де був призначений начальником зв’язку. Моє життя кардинально змінилось».